Гіпотеза кохання

Але це не так. І він стогнав, ніби задоволення від того, що він кінчив у неї, всередину неї, від усвідомлення того, що вона дозволила йому, було для нього п'янкою річчю. Олів заплющила очі і дозволила собі поринути, відчуваючи, як він лиже шкіру між її стегнами і животом, чуючи низький стогін і зітхання з її власного рота, запустивши пальці в його волосся, щоб притиснути його сильніше притиснути його до себе. До того часу, як вона кінчила, вона була вже зовсім чиста, повільні напруження накочувалися великими хвилями і її стегна тремтіли навколо його голови, і тоді він спитав:
— Можна я трахну тебе ще раз?
Вона підняла на нього очі, почервонілі і затуманені оргазмом, і прикусила губу. Вона хотіла. Вона справді хотіла, щоб він був зверху, усередині неї, грудьми вдавлюючи її в матрац, а руки обвилися навколо її тіла. Це почуття безпеки, почуття приналежності, яке, здавалося, ставало сильнішим, коли він підходив ближче до неї.
— Я хочу… — її рука піднялася, щоб торкнутися його руки, тієї, де він тримався. — Просто… просто мені боляче, і я…
Він одразу пошкодував, що спитав. Вона зрозуміла це за його тіло завмерло, перш ніж він зліз з неї, ніби для того, щоб не тіснити її, щоб дати їй простір, якого вона не хотіла.
— Ні, — запанікувала вона. — Це не те…
— Гей! — він помітив, яка вона схвильована, і нахилився, щоб поцілувати її.
— Я дійсно хочу…
— Олів… — він згорнувся довкола неї. Його член терся об її поперек, але він миттєво відхилив стегна убік. — Ти маєш рацію. Давай спати.
— Що? Ні… — вона сіла, насупившись. — Я не хочу спати.
Вона помітила, що він боровся сам із собою. Намагався приховати свою ерекцію. Намагався не дивитись на її оголене тіло.
— Твій рейс був сьогодні рано-вранці. Ти, напевно, втомилася від перельоту…
— Але у нас тільки одна ніч… — одна-єдина ніч. Одна ніч для Олів, щоб сховатися від зовнішнього світу. Щоб не думати про Тома, про те, що сталося сьогодні, і про загадкову жінку, в яку був закоханий Адам. Одна ніч, щоб забути, що хоч би які почуття вона до нього не відчувала, вони не були взаємними.
— Гей… — він підняв руку, відкинувши її волосся за плече. — Ти мені нічого не винна. Давай трохи поспимо і…
— У нас є одна ніч, — сповнена рішучості, вона притиснула долоню до його грудей, сідаючи на нього. Бавовна його штанів була м'якою під нею. — Я хочу всю ніч, — вона усміхнулася пригорнувшись лобом до його чола, її волосся було завісою між ними і зовнішнім світом. Свого роду притулок. Він обхопив її талію, ніби не міг утриматися, притягуючи її до себе, і вони так добре підходили один до одного. — Ну ж бо, Адаме. Я знаю, ти вже старий, але ти не можеш ще заснути.
— Я… — він, здавалося, забув, що збирався сказати в той момент, коли її рука ковзнула в його штани. Його очі заплющилися, і він різко видихнув… — Так, добре, Олів.
— Так?
Вона продовжувала ковзати його тілом. І стягувати його штани. І він зробив кілька напівсерйозних спроб зупинити її, але здавалося, він не міг повністю контролювати себе, і врешті-решт він дозволив їй зняти з нього одяг, що залишився. Вона відкинула волосся назад і сіла на п'яти між його стегон.
Адам спробував відвести погляд і не зміг.
— Ти така гарна, — слова були низькими та тихими, наче вони вислизнули з його рота.
— Я ніколи цього не робила, — зізналася вона. Вона не відчувала себе сором'язливою, можливо тому, що це був Адам.
— Ні. Іди сюди.
— Отже, напевно, нічого хорошого не вийде.
— Ти — Олів. Ти не зобов'язана. Ти не повинна.
— Запам’ятаю… — вона притулилася поцілунком до його стегна, і він застогнав, наче вона зробила щось особливе. Начебто це було за межами всього. — Але якщо в тебе є якісь бажання…
— Олів. Я збираюся… — хрюкнути. Він збирався хрюкнути, гуркітливий звук, що виходить із глибини його грудей. Вона провела носом по шкірі його живота і побачила краєм ока, як сіпнувся його член.
— Мені подобається, як ти пахнеш.
— Олів.
Повільно, точно, вона обхопила рукою основу його ерекції і вивчала її з-під вій. Головка вже блищала, і вона багато чого не знала, але він здавався близьким. Він здавався дуже твердим, і над нею височіли його груди, губи розійшлися, шкіра почервоніла. Здавалося, що це не триватиме довго, що… добре. Але також Олів хотіла побути з ним. Вона так багато часу хотіла провести з Адамом.
 
— Хтось робив це для тебе раніше? Правильно?
Він кивнув, як вона й очікувала. Його рука стискала простирадла, трохи тремтячи.
— Добре. Тоді ти зможеш сказати мені, якщо я все зіпсую.
Вона сказала останнє слово навпроти його члена, і їй здалося, що він завагався, вібрував на якійсь короткохвильовій частоті, яка вибухнула і розлетілася на шматки, коли вона торкнулася його по-справжньому. Перш ніж розділити губи на головці його члена, вона підняла на нього очі, посміхнулася йому, і це, здавалося, остаточно його добило. Його спина вигнулась дугою. Він застогнав і хрипким тоном наказав їй будь-ласка, дай йому час, не поспішай, не дозволяй йому кінчити. Олів подумала, чи не плавиться його хребет у тій самій рідині, що обпалює задоволення, яке вона відчувала раніше.
Напевно, не могло бути очевиднішим те, що вона ніколи не робила цього. І все-таки це, здавалося, збуджувало його до неможливості. Він явно не міг стриматися — подався вперед, запустив пальці в її волосся, притис її голову вниз, поки її горло стиснулося навколо нього. Він стогнав і говорив, і ловив її погляд, ніби зачарований тим, як вона дивиться на нього. Він вимовляв невиразні слова, бурмочучи:
— Олів, так. Облиз… Візьми глибше. Примусь мене кінчити.
Вона чула, як з його рота виривалися похвали і ласки — яка вона гарна, яка прекрасна, яка досконала; непристойності про її губи, тіло і очі, і, можливо, вона б зніяковіла, якби не задоволення, що виплескується рясно з них обох, що переповнювало їх мозок. Це було природно, що Адам просив те, що хотів.
— Можу я…? — її зуби зачепили нижню частину голівки, і він різко хрюкнув. — У твій рот.
Їй варто було тільки посміхнутися йому, і його задоволення виглядало як щось ядерне, що пронизує його наскрізь через все його тіло. Те, що Олів відчувала раніше, було білим та гарячим і майже до болю. Вона все ще ніжно смоктала, коли він відновив контроль над своїми кінцівками та обхопив її щоку.
— Те, що я хочу зробити з тобою… Ти навіть не уявляєш.
— Думаю, може, і уявляю, — вона облизала губи. — Принаймні, дещо.
Його очі були затуманенні, коли він погладив куточок її рота, і Олів задалася питанням, як вона може покінчити з цим, з ним, всього за кілька годин.
— Я сумніваюся в цьому.
Вона нахилилася вперед, ховаючи усмішку у складці його стегна.
— Ти можеш, ти знаєш, — вона погладила його твердий живота, а потім підняла на нього очі. — Зроби це.
Вона все ще посміхалася, коли він притяг її до своїх грудей, і на кілька хвилин їм вдалося заснути.
Це справді був гарний готельний номер, вважала вона. Великі вікна вцілому. І вид на Бостон після настання темряви — рух, хмари та відчуття, що щось відбувається десь там, у чому їй не потрібно брати участь, бо вона була тут з Адамом.
— Що це за мова? — спало їй на думку спитати. Він не міг дивитись їй в обличчя, коли її голова була притиснута до його підборіддя, тому він продовжував малювати візерунки на її стегні кінчиками пальців.
— Що?
— Книга, яку ти читаєш. З тигром на обкладинці. Німецька?
— Голландська, — вона відчула, як його голос вібрує у його грудях та проходить хвилею крізь її тіло.
— Це посібник з таксидермії?
Він злегка вщипнув її за стегно, і вона хихикнула.
— Її було важко вивчити? Голландську мову, я маю на увазі.
Він вдихнув аромат її волосся, замислившись на мить.
— Я не впевнений. Я завжди знав її.
— Це було дивно? Рости з двома мовами?
— Не зовсім. Я в основному думав голландською, поки ми не переїхали сюди.